Еволюція правової системи України: історія та сучасні виклики
Сучасна українська правова система заснована на основних принципах романо-германської правової сім‘ї. Тому можна виділити деякі ознаки, характерні для правової системи України в рамках даної правової сім‘ї, а саме:
основним джерелом права є нормативно-правовий акт;
усі нормативно-правові акти складають певну ієрархічну структуру, що будується залежно від їх юридичної сили. Так, найвищу ланку в системі займає Конституція України як основний закон держави, а це означає, що всі інші правові акти повинні їй відповідати.
Ба більше, в Україні панує кодифіковане законодавство, тобто існують великі правові акти, що містять норми певної галузі права. Тут існують Кримінальний, Сімейний, Земельний кодекси тощо. Існує також спеціальний орган, який повністю контролює втілення конституційного правосуддя та чинність виконання своїх обов’язків судовою гілкою влади – Конституційний Суд України.
В Україні існує поділ права на публічне та приватне. Перше містить галузі права, предметом регулювання яких виступають реалізація державних інтересів. При чому панівним є саме імперативний метод регулювання. Приватне право містить сукупність правових галузей, предметом регулювання яких є відносини у сфері приватних, індивідуальних інтересів. А їхні суб‘єкти є юридично рівними, переважає диспозитивний метод регулювання.
Обставини, що вплинули на правову систему України
Варто також вказати на перелік обставин, що історично справили надзвичайний вплив на нашу правову систему. По-перше, ця система має безперечний зв‘язок з таким документом, як «Руська Правда». Цей акт є першою кодифікацією звичаєвого права на Русі, наступницею якої стала Україна. «Руська Правда» - відправний пункт правової традиції сучасності для українців.
По-друге, історично вплинуло і польсько-литовське право зі своїми привілеями та вольностями для української шляхти, міщанства, духовенства, а пізніше і козацтва.
По-третє, Магдебурзьке право змінило істотно нашу правову систему, адже з‘явилося щось нове та незрозуміле – міське право почало свій розвиток, стало відомим поняття автономії в межах держави.
По-четверте – державно-правовий досвід періоду Гетьманщини, або його ще називають періодом Війська Запорізького. Він був втілений у політичних програмах гетьманів, їх практиці в державотворенні. Особливого значення в той період мали «Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького», автором яких є Пилип Орлик. Цей документ 1710 р. називають першою писаною Конституцією України.
По-п‘яте – перебування українських земель у складі різних державних утворень. Це тривало протягом XVIII – XX ст. Тоді українські землі були в складі Російської імперії, Австро-Угорщини, Польщі тощо. Завдяки цьому українська правова система зазнала впливу різних правових традицій та правових систем.
По-шосте, досвідом став і період української революції (1917-1021 рр.). Його втілено в нормативно-правових актах УЦР, Директорії, УНР, ЗУНР, української держави періоду гетьмана П. Скоропадського. Дуже масштабний період – перебування Української РСР в складі Радянського Союзу став підставою для внесення української правової системи до систем соціалістичного типу.
І останній момент формування правової системи України відбувся у період незалежності, а саме після видання Декларації про державний суверенітет 1990 року та Акта про незалежність України 1991 року. Важливого значення набуло прийняття Конституції 1996 року, що зафіксувала правові засади її подальшого економічного, політичного та соціально-культурного розвитку, накреслила основні шляхи реформування її правової системи.
Сучасні виклики
Сучасна правова система України стикається з низкою викликів, серед яких:
Глибоко вкорінена корупція підриває довіру до правової системи та перешкоджає її ефективному функціонуванню.
Необхідність забезпечення незалежності та неупередженості судової влади, підвищення її ефективності та прозорості.
Часті зміни законодавства створюють невизначеність та ускладнюють правозастосування.
Необхідність гармонізації українського законодавства зі стандартами Європейського Союзу.
Військова агресія Росії проти України створює додаткові виклики для правової системи, зокрема у сфері захисту прав людини, міжнародного гуманітарного права та відновлення територіальної цілісності.
Отже, як свідчить світовий досвід, національне право різних країн достатньо своєрідне та неповторне. Кожна національна правова система – особлива. Вона є продуктом історичного розвитку конкретної країни та відображає особливості її історії, економіки, політичної системи, культурні та місцеві традиції, стереотипи масової свідомості населення та національний менталітет народу. У цьому відношенні українська правова система не є виключенням. Вона є досить гнучкою, слугує яскравим прикладом носія романо-германської правової сім‘ї та має багато переваг, але все одно потребує постійного розвитку та вдосконалення. Тільки врахування всіх зазначених особливостей, а також основних тенденцій загальносвітового правового розвитку може забезпечити її прогрес.
