Корупція в юридичній діяльності та шляхи боротьби з нею
Корупція – це складне соціальне явище, що негативно впливає на всі аспекти політичного і соціально-економічного розвитку суспільства і держави. Загрожує демократії та правам людини, реалізації принципу верховенства права, підриває соціальну справедливість, легітимність публічних інститутів, добробут. Крім того, завдає шкоди суспільству, соціальному прогресу та національній безпеці.
Загалом, корупцію можна визначити як зловживання державною владою в цілях особистої вигоди. Іншими словами, це система відносин, яка допомагає власникам капіталу купувати все – пільги, вплив, закони, рішення на свою користь, заступництво законодавчої, виконавчої та судової влади.
Складність боротьби з корупцією полягає в реальній можливості корумпованих структур та конкретних осіб, що мають владу і повноваження, перешкоджати намаганням проникнути у сферу їх кримінальної діяльності. А також – в неготовності правоохоронних органів та політичних сил суспільства до безкомпромісної боротьби з корупцією. Відсутні соціальні, політичні традиції публічного викриття корупціонерів, спеціальні криміналістичні способи викриття фактів корупції. Що є серйозною перешкодою для ефективної боротьби з цим явищем. Існує проблема вивчення особистості тих, хто, обіймаючи керівні пости, загрузли в хабарництві та розкраданнях.
Корупція виникає як результат дії системи об’єктивних та суб’єктивних причин й умов. Загалом ефективна протидія корупції передбачає системний підхід та застосування комплексних заходів. Зрозуміло, що повного подолання та викорінення корупції неможливо, тому що ще, як це підкреслював Шарль Монтеск’є «...відомо вже з досвіду віків, що будь-яка людина, яка володіє владою, схильна зловживати нею, і вона буде йти у цьому напрямку, доки не досягне належної їй межі».
Корупція поширюється як неформальна альтернатива економічно неефективному регуляторному середовищу. Вона сприяє появі офіційних привілейованих структур, поряд з якими внаслідок правової слабкості держави неодмінно з’являються кримінальні злочинні структури. Вони не лише промишляють злочинною діяльністю, тіньовим бізнесом, пошуком і наданням конфіденційної інформації, а й координують можливості виходу на певні ринки тим, хто не може зробити це офіційно, зменшуючи при цьому трансакційні витрати. Кримінальні елементи завдяки тісним контактам з бюрократією одержали можливість легалізації тіньових доходів і участі в перерозподілі надприбутку.
І якщо на Заході мільярдерами стають новатори, то в Україні – ті, хто або створює штучні монополії, або розкрадає природні ресурси, або веде нелегальний бізнес. Це призводить до втрати свободи, тому що корумпована країна не здатна бути незалежною.
Шляхи подолання корупції
Основною метою державної політики у галузі боротьби з корупцією є створення дієвої системи запобігання і протидії корупції, виявлення та подолання її соціальних передумов і наслідків, викриття корупційних діянь, притягнення до відповідальності винних у їх вчиненні. Успішна протидія корупції можлива за умови наявності належного антикорупційного законодавства, ефективного його застосування відповідними органами державної влади та скоординованості, поінформованості громадськості про здійснення заходів із запобігання та протидії корупції, взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади у сфері формування та реалізації державної антикорупційної політики, підтримки антикорупційних заходів громадянським суспільством.
Провідними напрямами в подоланні корупції мають стати:
дотримання правових норм у сфері запобігання та протидії корупції
рівність усіх перед законом
невідворотність юридичної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення
поєднання зусиль держави та громадськості.
Заходи протидії корупції повинні мати довгостроковий і послідовний характер. Зменшення ступеня корупційних діянь в Україні можливе лише за умови координації зусиль та засобів різних державних структур, суспільства, міжнародних організацій. А також шляхом формування у суспільстві негативного ставлення громадськості до цього явища як до суспільно негативного. Адже основна проблема боротьби з корупцією в нашій державі навіть не в її розмахах, а в тім, що суспільство сприймає корупцію як явище буденне, звичний засіб досягнення мети.
Окрім того, що необхідно підвищувати кваліфікацію суддів, працівників прокуратури та правоохоронних органів, треба приділяти значну увагу підвищенню антикорупційної правосвідомості громадськості.
