Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно з Цивільним кодексом України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.Заповіт складається у письмовій формі, де зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Документ має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність.Підписує заповіт особисто заповідач. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦКУ. Документ має бути посвідчений нотаріусом. Заповіт може бути написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Також нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, що підтверджують його право на майно, яке він заповідає.
Хто має право посвідчити заповіт?
Окрім нотаріусів право посвідчити заповіти мають уповноважені на це посадові особи органів місцевого самоврядування у сільських населених пунктах. Водночас законодавством передбачено, що посвідчити заповіти, які прирівнюватимуться до заповітів, посвідчених нотаріусами, можуть й інші посадові, службові особи:
заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини. Або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю. А також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю;
заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна;
заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції;
заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса, може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу. Під час дії воєнного стану заповіти військовослужбовців, а також працівників правоохоронних органів можуть посвідчуватися командиром (начальником) цих формувань (органів). Або іншою уповноваженою таким командиром (начальником) особою;
заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи;
заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.
Посвідчуються такі заповіти при свідках. Ними можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю.
Реєстрація заповіту
Заповіти підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі. В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріальне посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування здійснюються без використання цього реєстру. Але з подальшим внесенням до нього відповідних відомостей протягом п’яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.
Обов’язкова частка у спадщині
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин. А також інших учасників цивільних відносин. Він може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Але заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом. Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем. А також інших обставин, які мають істотне значення. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку.Заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту. А також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому. Він має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов’язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Умови заповідача на отримання спадщини
Також заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою. Наприклад: наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо. Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини. Є нікчемною умова, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.
Розпорядження немайнового характеру
До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру. Наприклад, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Він має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Заповідач має право у будь-який час внести до документа зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.
