Проблема легалізації ринку криптовалюти
Хоча Україна і входить до списку країн з найбільшими обсягами транзакцій з криптоактивами, проте цей ринок досі поза законом. У вересні 2021 року Верховна Рада майже легалізувала ринок криптоактивів, ухваливши відповідний закон. Однак щоб закон набув чинності ще потрібно визначити як оподатковувати операції з криптовалютою. А ще закон має створити умови для виходу криптоінвесторів та учасників ринку з тіні.
Переваги та ризики
За попередніми розрахунками, потенціал надходжень до бюджету від криптогалузі може становити близько 22 мільярдів гривень на рік. Ці кошти стануть у пригоді Україні в умовах бюджетного дефіциту та нестабільного зовнішнього фінансування. Проте є ризик, що зібрати ці податки не вдасться. Наприклад, якщо закон запровадить складну процедуру адміністрування, яка разом з недосконалою судовою та правоохоронною системами буде відлякувати потенційних інвесторів.
Яке майбутнє ринку віртуальних активів в Україні?
Наразі є два законопроєкти, які мають врегулювати всі питання. Законопроєкт №10225 від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) та альтернативний законопроєкт №10225-1 від Мінцифри. Обидва документи закріплюють класифікацію віртуальних активів, встановлюють вимоги до емітентів, учасників ринку та оподаткування операцій з криптовалютою. Проте підходи обох команд дещо різняться, особливо в питаннях податків.
Як пропонують оподатковувати операції з криптоактивами?
Найбільша відмінність між проєктами – у визначенні бази оподаткування. Національна комісія з цінних паперів пропонує зробити базою всі операції з криптоактивами, навіть якщо це обмін одного токена на інший. У Міністерстві цифрової трансформації вважають, що оподаткування має наставати лише тоді, коли криптоактив обмінюється на реальні гроші. Згідно із законопроєктом від НКЦПФР, об'єктом оподаткування є позитивний річний фінрезультат від продажу віртуальних активів. Якщо ж платник податків пішов у збиток, то позитивний фінрезультат наступного звітного періоду скорочується на цю суму. Своєю чергою фінансовий результат від продажу віртуальних активів визначається як прибуток, зменшений на їхню вартість. Платник податків зобов'язаний вести облік операцій із віртуальними активами окремо від інших доходів і витрат, зокрема й від операцій з іншими інвестиційними інструментами. Базова податкова ставка пропонується на рівні 18% + 1,5% військового збору.
Щодо ставок в альтернативному проєкті, то він передбачає поступове підвищення базової ставки: 5% - протягом перших 3 років, 9% - п'яти наступних і від 18% далі. При цьому з Дія.City інвестор зможе вибрати між 18% податком на фінрезультат і податком у 9% на виведений капітал.
З двох варіантів оберуть третій
Крім відмінностей у технічних деталях, зокрема щодо оподаткування та регулювання, між законопроєктами НКЦПФР та Мінцифри є ще й ідеологічна різниця. При розробці документа Комісія орієнтувалася на затверджене в ЄС регулювання ринків криптоактивів MiCA (Markets in Crypto Assets). Частина її законопроєкту, яка стосується оподаткування, була переписана та суттєво змінена з метою максимального розширення бази оподаткування. Законопроєкт Мінцифри ліберальніший. Він менш деталізований, а його норми меншою мірою відповідають європейському законодавству. Мінцифри пропонує провести щось на зразок «податкової амністії» криптоактивів, дозволивши оподаткувати наявні в українців віртуальні активи за зниженими ставками. Категорично проти цієї норми виступають міжнародні партнери та українські регулятори. Адже вона несе ризик того, що під виглядом криптовалюти люди почнуть легалізовувати, наприклад, доходи від продажу наркотиків чи хабарі.
Проте, схоже, депутати не розглядатимуть ці проєкти, а писатимуть новий. Про це повідомив заступник голови податкового комітету Верховної Ради Ярослав Железняк. Найімовірніше, фінальна версія законопроєкту про легалізацію ринку криптоактивів буде повторювати правила MiCA. Проте європейське регулювання ринку віртуальних активів не встановлює чітких критеріїв щодо ставок податків. Їх українські законотворці повинні будуть визначити самостійно. Щоправда, не порушуючи при цьому вимог інших європейських директив (наприклад, щодо податку на прибуток чи ПДВ).
