Відповідальність директора у процедурі банкрутства
Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ) остаточно змістив фокус із «проблеми компанії» на персональні рішення менеджменту. Коли керівник запізнюється з ініціюванням справи, робить угоди, що «вимивають» активи, або ігнорує сигнали неплатоспроможності, ризик уже не тільки репутаційний. Йдеться про солідарну та субсидіарну відповідальність за борги, а в окремих випадках — і кримінальний вимір. Остання практика показує: це не теорія — суди регулярно стають на бік кредиторів, якщо директор діяв недобросовісно або пасивно.
Три контури ризику для директора
1) Солідарна відповідальність за запізніле звернення до суду
У директора є імперативний обов’язок: щойно виникла загроза неплатоспроможності, компанія протягом місяця подає до госпсуду заяву боржника про відкриття справи. Якщо цього не зроблено, на керівника та інших членів органів управління може бути покладена солідарна відповідальність у розмірі незадоволених вимог кредиторів. Формально суд спершу фіксує порушення цього «місячного» обов’язку, а далі кредитори або арбітражний керуючий ініціюють стягнення з посадовців.
Важливі деталі:
діє презумпція вини керівника за пропуск строку — виправдовує лише доведена об’єктивна неможливість звернення або відсутність самої загрози;
відповідальність можлива і для кількох послідовних директорів, якщо кожен «пересидів» понад місяць;
під час воєнного стану існує виняток: якщо незвернення було зумовлене бойовими діями, окупацією активів тощо — але це треба документально підтвердити.
2) Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства
Коли у ліквідаційній масі бракує майна, суд може покласти субсидіарну відповідальність на контролюючих осіб (власників, директора, фіндиректора тощо), якщо їхні дії або бездіяльність привели до неплатоспроможності. Не потрібен кримінальний вирок: достатньо довести причинний зв’язок між управлінськими рішеннями та «провалом» компанії (наприклад, системне виведення активів, укладання збиткових угод із пов’язаними особами, ігнорування ознак кризи). Заявниками можуть бути не лише арбітражний керуючий, а й будь-який кредитор.
3) Кримінальна відповідальність
Паралельно працює ст. 219 КК України про доведення до банкрутства. Якщо умисні дії спричинили стійку неплатоспроможність і завдали великої шкоди кредиторам, можливі штрафи та заборона обіймати посади. Кримінальний трек не скасовує цивільно-господарські механізми — вони йдуть поряд.
Де проходить «червона лінія»: коли починається місяць
Ключове питання — момент усвідомлення загрози. Суд оцінює не емоції, а факти: фінзвітність, рух грошових потоків, співвідношення активів і зобов’язань, графік платежів, реалістичність плану відновлення платоспроможності. Якщо чисті активи системно «просідають», зобов’язання перевищують активи, а касові розриви хронічні — відлік місячного строку вже пішов. Очікування «раптом пощастить» суд не сприймає як стратегію.
«Підозрілі» правочини: що відкотять і за що спитають
У межах справи арбітражний керуючий або кредитор можуть оскаржити правочини за три роки до відкриття провадження: безоплатні відчуження, угоди з пов’язаними особами, бартер «на папері», «перекладки» активів між компаніями групи. Критерій простий — шкода кредиторам. Якщо угода вивела ліквідні активи або створила преференції окремим кредиторам, її визнають недійсною, а посадовці, що її ініціювали/схвалили, ризикують додатковою відповідальністю у розмірі завданих збитків.
Не лише КУзПБ: обов’язок реагувати на падіння чистих активів
Навіть до банкрутства директор має «вмикати сигналізацію». Якщо чисті активи впали більш ніж удвічі порівняно з кінцем попереднього року, закон про ТОВ зобов’язує скликати позачергові збори протягом 60 днів і винести план оздоровлення або ліквідації. Ігнор — додатковий аргумент для майбутньої персональної відповідальності.
Фінансовий вимір: що болить найбільше
Найгостріше вдаряють гроші та час. У процедурі банкрутства кожен день зволікання — це шанс для кредиторів довести недобросовісність керівництва. Паралельно запускаються «банальні» цивільні санкції: за прострочення грошових зобов’язань суд стягує інфляційні втрати та 3% річних. Якщо на додачу «вистрілює» субсидіарка, мова може йти про особисті кошти посадовців.
Практичні кроки, що реально знижують ризики
1) Раннє виявлення загрози і протокол рішень
Запровадьте щомісячний DIP-чек: тест ліквідності, покриття відсотків, динаміка чистих активів, прогноз cash-flow. Як тільки показники «червоні» — фіксуйте на раді директорів/зборах учасників антикризові дії або рішення про звернення до суду. Документи й таймлайн — ваш захист.
2) «Чистота» угод у зоні турбулентності
Усі нетипові правочини — тільки з ринковим обґрунтуванням, незалежною оцінкою та корпоративним погодженням. Забороніть безоплатні передачі, «переливання» активів між пов’язаними компаніями, преференції «своїм» кредиторам — саме такі операції масово «ламають» у суді.
3) Процедурна дисципліна з арбітражним керуючим
Після відкриття справи швидко передайте бухгалтерію, договори, доступи. Затягування створює «поганий фон» і часто стає самостійним аргументом проти керівника.
4) Воєнні обставини — тільки з доказами
Якщо причина запізнення — бойові дії, окупація активів, евакуація — збирайте підтвердження: акти руйнувань, довідки органів влади, переписку з контрагентами/банками. Без паперів «виняток» не працює.
Чек-лист директора на випадок «червоних прапорців»
Оцінивши ознаки загрози, запустіть місячний таймер на подання заяви боржника — і працюйте в цей період над планом санації.
Перевірте кредитні ковенанти: чи не заборонені операції, які ви плануєте (відчуження активів, виплати, реструктуризації).
Заблокуйте «ризикові» правочини без ринкових підстав, особливо з пов’язаними особами.
Підготуйте пакет документів для арбітражного керуючого заздалегідь.
Протоколюйте всі кроки — від фінансових тестів до рішень органів управління.
Сьогодні «відповідальність директора» — це не фігура мови, а прямий фінансовий ризик. Солідарка — за запізнілий старт процедури, субсидіарка — за рішення, що «поховали» підприємство, кримінал — за умисне доведення до банкрутства. Той, хто вчасно діагностує кризу, документує рішення, не маніпулює активами та поважає процедури, проходить банкрутство без персональної катастрофи.
